Повіяв вітер по долині пішла долиною луна

Безсполучниковим є речення (розділові знаки вилучено)

1.То не хмара біла пташка хмарою спустилась.

Коли на Юр’їв день мороз то і під кущем овес.

Тепло було й вишні цвіли рясно.

А вгорі вже блідли зорі і западала пізня осіння ніч.

Що за літо заробить Мотря те за зиму і проживуть.

2.Двокрапку треба поставити в складному безсполучниковому реченні (розділові знаки пропущено)
Посієш впору збереш зерна гору.
Знаю одне мені вистачить сил подолать перешкоди.
Гаї шумлять я слухаю хмарки біжать милуюся.
Повіяв вітер по долині пішла дібровою луна.
Здобули волю відшукали долю.

3. Двокрапку треба поставити, якщо до частини «Люблю теплу весняну пору…» додати фрагмент рядка *
… у цей час народжуються нові потаємні мрії та сподівання.
… кидаю всі невідкладні справи та йду в поля далекі.
… коли з-під снігу виглядають перші блакитні проліски.
… час пробудження природи від тривалого зимового сну.
… ласкаву, сонячну, повну радісних пташиних переливів.

4. Двокрапку треба поставити в реченні (розділові знаки пропущено)
Сашко задихався та зморився більше години вони бігли із Сіроманцем.
Брязне клинок об залізо кайданів піде луна по твердинях тиранів.
Сонце зайшло степові озера стали на якийсь час темно-червоними.
Спочатку Тимко образився і хотів піти потім передумав і залишився.
Вже тиха осінь ходить берегами на вербах трусить листячко руде.

5. Двокрапку треба поставити між частинами безсполучникового речення (розділові знаки пропущено)
На білу гречку впали роси веселі бджоли одгули.
Мені снилось мельник я у старому млині.
Сонце впало на сизу хмару обрій полум’ям запалав.
Поплив би я на той бік човна не дають.
А вранці осінь встане в косі янтарній нитка сивини.​

Источник

Кобзарь (1876)/Том 1/На вічну память Котляревському

Кобзарь. Том 1 — На вічну память Котляревському Тарас Шевченко

С онце гріє, вітер віє
З поля на долину;
Над водою гне з вербою
Червону калину;
На калині одиноке
Гніздечко гойдає,
А де ж дівся соловейко?
Не питай, — не знає!
Згадай лихо — то й байдуже:
Минулось, пропало;
Згадай добре — серце вьяне:
Чому не осталось?

Отто ж гляну, та й згадаю:
Було, як смеркає,
Защебече на калині, —
Ніхто не минає:
Чи багатий, кого доля,
Як мати дитину,
Убірає, доглядає, —
Не мине калину;
Чи сирота, що до-світа
Мусить уставати,
Опиниться, послухає, —
Мов батько та мати,
Розпитують, розмовляють:
Серце бьється любо,
І світ божий, як велик-день,
І люде, як люде!
Чи дівчина, що милого
Що-день виглядає,
Вьяне, сохне сиротою,
Де дітись не знає, —
Піде на шлях подивиться,
Поплакати в лози;
Защебече соловейко,
Сохнуть дрібні слёзи,
Послухає, усміхнеться,
Піде темним гаєм.
Ніби з милим розмовляла.
А він знай співає,
Та дрібно, та рівно, як Бога благає,
Поки вийде злодій на шлях погулять
З ножем у халяві — піде луна гаєм,
Піде та й замовкне: на-що щебетать?
Запеклую душу злодія не спинить,
Тільки стратить голос, добру не навчить;
Нехай він лютує, поки сам загине,
Поки безголовъя ворон прокричить.

Засне долина, — на калині
І соловейко задріма.
Повіє вітер по долині,
Пішла дібровою луна,
Луна гуляє — божа мова,
Встануть сердеги працювать,
Пійдуть корови на діброви,
Вийдуть дівчата воду брать,
Вигляне сонце. Рай та й годі!
Верба сміється, — свято скрізь!
Злодій заплаче, дарма що злодій.

Так було перш; тепер дивись:
Сонце гріє, вітер віє
З поля на долину;
Над водою гне з вербою
Червону калину;
На калині одиноке
Гніздечко гойдає.
А де дівся соловейко? —
Не питай: не знає!
Недавно, недавно у нас в Україні
Старий Котляревський от-так щебетав;
Замовк, неборака, сиротами кинув
І гори, і море, де перше вітав,
Де ватагу пройдисвіта
Водив за собою.
Все осталось, все сумує,
Як руїни Трої;
Все сумує, тільки слава
Сонцем засняла:
Не вмре кобзарь, бо на віки
Ёго привітала.
Будеш, батьку, панувати,
Поки живуть люде;
Поки сонце з неба сяє,
Тебе не забудуть.

Праведная душе! прийми ж мою мову,
Немудру та щиру, прийми, привітай,
Не кинь сиротою, як кинув діброви,
Прилини до мене хоч на одно слово,
Та про Україну мені заспівай.
Нехай усміхнеться душа на чужині,
Хоч раз усміхнеться, дивлючись, як ти
Всю славу козацьку за словом єдиним
Переніс в убогу хату сироти.
Прилинь, сизий орле, бо я одинокий
Сирота на світі в чужому краю;
Дивлюся на море широке, глибоке,
Поплив би на той бік — човна не дають!
Згадаю Енея, згадаю родину,
Згадаю — заплачу, як тая дитина;
А хвилі на той бік ідуть та ревуть.
А може я й темний, нічого не бачу,
Може моя доля на тім боці плаче,
Бо сироту всюди люде осміють ;
Нехай би сміялись, та там море грає,
Там місяць, там сонце яснійше сия,
І з вітром могила в степу розмовляє,
Там неодинокий з нею був би я.
Праведная душе! прийми мою мову,
Немудру та щиру, прийми, привітай,
Не кинь сиротою, як кинув діброви,
Прилини до мене, хоч на одно сіово,
Та про Україну мені заспівай.

Источник

Зробіть повний синтаксичний розбір поданих речень:
Повіяв вітер по долині – пішла дібровою луна (Т.Шевченко). Вони не знають, що вони – щасливі, бо мама розворожує біду (Л.Проць ). Не любить слово стимулів плечистих, бо п’є натхнення тільки з рік пречистих (Ліна Костенко). Без мови рідної, юначе, й народу нашого нема ( В. Сосюра ). Настане час – і піде все в архів (Л.Костенко). Мати сіяла сон під моїм вікном, а вродив соняшник (Б.Олійник). Осяяний сонцем, перед нами розкрився зовсім новий світ (О.Довженко). Солов’ї, ці невтомні співці весни і кохання, заливисто перетьохкуються у вербах (О.Гончар). Дозволь мені, мій вечоровий світе, упасти зерням в рідній борозні (В.Стус). Я збагнула, що забуття не суджено мені (Леся Українка). Ще сонячні промені сплять-досвітні огні вже горять (Леся Українка).

Ответ оставил Гуру

Подчеркивайте линиями этих «членов речення»
1. Присудок, пидмет, обставина — присудок, обставина, пидмет

Если тебя не устраивает ответ или его нет, то попробуй воспользоваться поиском на сайте и найти похожие ответы по предмету Українська мова.

2. Що використали Гнатко з Кравчиною,щоб спіймати Саву Чалого
А) Взяли свосї землі в чоботи під ноги
Б) заплатили гроші
В) підмовили вояків Сави Чалого
Г) забрали його дружину та дитину

3.Дайте визначення нородної балади

4. «Ой у степу криниченька » — це пісень
А) календарно-обрядова
Б) родинно-побутова
В) суспільно-побутова

5. Пісня «Ой на горі та женці жнуть» належить до пісень
А) Козацьких
Б) Чумацьких
В) Бурлациких

Источник

Зробіть повний синтаксичний розбір поданих речень:
Повіяв вітер по долині – пішла дібровою луна (Т.Шевченко). Вони не знають, що вони – щасливі, бо мама розворожує біду (Л.Проць ). Не любить слово стимулів плечистих, бо п’є натхнення тільки з рік пречистих (Ліна Костенко). Без мови рідної, юначе, й народу нашого нема ( В. Сосюра ). Настане час – і піде все в архів (Л.Костенко). Мати сіяла сон під моїм вікном, а вродив соняшник (Б.Олійник). Осяяний сонцем, перед нами розкрився зовсім новий світ (О.Довженко). Солов’ї, ці невтомні співці весни і кохання, заливисто перетьохкуються у вербах (О.Гончар). Дозволь мені, мій вечоровий світе, упасти зерням в рідній борозні (В.Стус). Я збагнула, що забуття не суджено мені (Леся Українка). Ще сонячні промені сплять-досвітні огні вже горять (Леся Українка).

Подчеркивайте линиями этих «членов речення»
1. Присудок, пидмет, обставина — присудок, обставина, пидмет

Звонко и беззаботно щебетали птицы. Суворовке всегда идут стройно, бодро, красиво. Нас встречали тепло и приветливо. Мы, видя друг друга, то радостно, приветливо и весело улыбаемся. Край мой, люблю тебя днем ночью, утром и вечером и не знаю края своей любви.

1)Коли я пішов у школу я став школярем.
2)Мій друг дуже хоче стати писарем.
3)Мама проводить школяра до школи.
4)Я зайшов в аптеку але там не було аптекаря.
5)У моєї бабусі нема електронного календаря.

По-різному живуть люди у навколишньому світі. Жителі великих міст страждають від світлового забруднення. Тобто занадто багато сяє у великих містах ліхтарів, вивісок, автомобільних фар, вікон і вітрин. Через це порушується сон, створюється стрес, і люди забувають, що таке зірки. Людина сильно віддаляється від природи навіть в таких простих речах, як світло. Разом з тим у світі збереглися ще місцевості, де природа залишається у своєму первозданному вигляді. Наприклад, у далекій Бразилії є заповідні краю, де вільно махають крилами величезні хижі птахи, вільно живуть ягуари, а на землі просто так вилежуються алігатори і великі змії-анаконди.

Источник

Повіяв вітер по долині пішла долиною луна

Плиз помогите очень нужно

1). Установіть відповідність між безсполучниковими складними реченнями
1. Одночасність подій;
2. часова послідовність;
3. протиставлення явищ;
4. причинові;

A) Плакала чорна троянда, біла троянда сміялась (Н. Хоменко).
Б) Заходило сонце, у вузесеньких хутірських вуличках стояла червона курява, в садках варилася на триніжках вечеря (Г. Тютюнник).
B) Повіяв вітер по долині – пішла дібровою луна (Т. Шевченко).
Г) Вбігаю в ліс – гриби (О. Довженко).
Д) Сонце зайшло, степові озера стали на якийсь час темно-червоними (О. Гончар).

2). Установіть відповідність між складними безсполучниковими реченнями та розділовими знаками, пропущених у них. (Дивись завдання підсумкові роботи українська мова 8 клас)
1. Кома;
2. двокрапка;
3. тире;
4. крапка з комою.

А) Було колись в одній країні сумний поет в сумній хатині рядами думи шикував (Леся Українка).
Б) З лісу шепче гілка з жита перепілка з-з широкого лиману журиться сопілка (А. Малишко).
В) Росла, росла дівчинонька та й на порі стала ждала, ждала козаченька та й плакати стала (Народ на творчість).
Г) Поети йдуть за горизонт поезія залишається з вічністю (Ю. Забашта).
Д) Від того, … сонце ніколи не заглядало в це тісне місце, тут завсігди було волого (Панас Мирний).

3). Установіть відповідність між схемами та безсполучниковими складними реченнями (розділові знаки пропущено).
1. [] – [],[].
2. [], [], [].
3. []:[].
4. []:[], [], [].

A) Сім’я вечеря біля хати вечірня зіронька встає дочка вечерять подає.
Б) У всякого своя доля і свій шлях широкий той мурує той руйнує той неситим оком за край світа зазира.
B) Поглянув я на ягнята не мої ягнята.
Г) Умовк Кобзар сумуючи щось руки не грають.
Д) Зійде сонце утру сльози ніхто не побачить. (З творів Т. Шевченка)

Прочитайте текст. Виконайте завдання 10-11 до нього

(1) Восени жайворонки зі своїми чудотворними піснями відлітають до вирію. (2) Сиротіють без них степи й небеса, сиротіють людські душі.
(3) Зима, білі сніги, метуть хурделиці, січе пороша, від морозу лунко тріскається лід на річці. (4) Де забарилася весна, чому не квапиться в рідні краї? (5) Та ось повернулась із вирію весна, а з нею і жайворонки. (6) Прилетіли не самі, а разом із своїми піснями. (7) Ось злетіли птахи в піднебесся і зазвучали пісні – одна, друга, третя!

4). Позначте всі безсполучникові складні речення.

5). Позначте речення, ускладнені однорідними членами.

Источник